Історія зародження
дзюдо
Від буддійського храму в Токіо 1882 року — до олімпійських татамі усього світу.
Засновник дзюдо — Дзігоро Кано
Дзігоро Кано (嘉納治五郎, 1860–1938) — японський педагог, спортсмен і громадський діяч, творець сучасного дзюдо. Закоханий в японські традиції та водночас захоплений модерніст, він прагнув поєднати вимоги нового часу з історичним минулим.
Вивчивши досконало стилі дзю-дзюцу шкіл Тендзін Сінйо-рю та Кіто-рю, Кано відібрав найефективніші техніки, виключив найбільш небезпечні удари та створив нову систему, засновану на науковому підході та філософських принципах.
Термін «дзюдо» Кано трактував як «м'який шлях» — на противагу дзю-дзюцу. Головний принцип: використовувати силу та рух супротивника проти нього самого.
«Максимальний результат з мінімальними зусиллями — фундамент, на якому стоїть вся будівля дзюдо. Цей принцип може стати мистецтвом життя.»
Школа Кодокан
У 1882 році в токійському буддійському храмі Ейсьодзі 21-річний Кано заснував «Кодокан» (講道館) — «будинок вивчення шляху». Спочатку лише 9 учнів і зал площею 12 татамі.
Школа швидко здобула репутацію і за кілька років стала найбільшим центром бойових мистецтв у Японії. Кано розглядав дзюдо насамперед як засіб виховання — а не бойову техніку.
Сьогодні Кодокан у Токіо — 8-поверхова будівля з татамі-залами понад 1 600 кв. м. Щорічно тут тренуються тисячі спортсменів з усього світу.
Хронологія розвитку дзюдо
Дзігоро Кано засновує школу «Кодокан» у токійському буддійському храмі Ейсьодзі. Перші 9 учнів, зал 12 татамі.
Дзюдо визнано на державному рівні. Включено до програми підготовки військових, поліцейських та навчальних закладів.
Кано відкриває першу школу дзюдо у Франції. Незабаром дзюдо приходить до Великобританії.
Дзігоро Кано стає першим японцем — членом МОК. Відкривається шлях до олімпійської програми.
Кано помирає 4 травня на борту «Хікава Мару». Дзюдо втрачає засновника, але продовжує розвиватись.
Американська окупація забороняє бойові мистецтва. Заборону знято у 1948 році.
Засновано Міжнародну федерацію дзюдо (IJF). Першим президентом — Рісей Кано, єдиний син засновника.
У Токіо — перший ЧС з дзюдо: 31 спортсмен з 21 країни. Усі золоті медалі — у японців.
Нідерландець Антон Гесінк перемагає на ЧС. Дзюдо стає справді глобальним спортом.
Дзюдо вперше на Олімпіаді в Токіо — 4 вагові категорії серед чоловіків. Японці здобувають 3 золоті медалі з 4.
У Відні — перший чемпіонат Європи серед жінок. Жіноче дзюдо починає інституціоналізуватись.
У Нью-Йорку — перший чемпіонат світу серед жінок: 147 дзюдоїсток з 27 країн.
Жіноче дзюдо включено до програми Олімпіади в Барселоні. З цього моменту — на кожній Олімпіаді.
Жіноче дзюдо
Історія жіночого дзюдо бере початок від Кодокану — дружина Кано Сумако була палкою прихильницею дзюдо. У школі почала діяти жіноча секція з п'яти-шести учениць.
У 1934 році Кано урочисто оголосив про відкриття постійної жіночої секції Кодокану. Кано казав, що «гнучкість і пластичність дзюдоїсток більш відповідають духу дзюдо, ніж фізичне протиборство чоловіків».
Медична комісія IJF підтвердила: кількість травм у жінок-дзюдоїсток менша, ніж у чоловіків.
«Жінки, які практикують дзюдо, демонструють саму суть мистецтва — перемогу не силою, а розумом, технікою і духом.»
Членами IJF є більше 200 країн. В Японії дзюдо займається близько 8 мільйонів людей, у решті світу — понад 20 мільйонів. За кількістю прихильників дзюдо поступається лише футболу та волейболу.
