Сергій Дребот: "Задля золота тренуємося і працюємо!"

Триразовий чемпіон України у вазі 66 кг двадцятитрирічний  львів’янин Сергій Дребот розповів спеціально для www.ukrainejudo.com як йому вдалося завоювати бронзову нагороду на Кубку світу у Римі та про свої найближчі плани.

 

– На Кубку світу у Римі брав участь в 2007-му, за рік до  Олімпіади у Пекіні, тоді виступив не дуже вдало - одну сутичку виграв, ще одну програв. Зараз вийшло краще - третім місцем в принципі задоволений.

 

Як тобі рівень змагань?

– Рівень на усіх змаганнях олімпійського циклу завжди дуже високий, тому що це відбір на Олімпіаду, це боротьба за олімпійські очки. Цього року в Римі  у моїй вазі  було дуже багато сильних суперників – це і корейці, і росіяни.

 

Яке завдання було на цей старт?

– Завоювати медаль як можна вищого ґатунку, бажано золото. Але не вдалося…

 

Чого саме не вистачило задля золота?

– На відпочинок між сутичками  відводилося  усього лише 15 хвилин, дуже важко за такий короткий час відновитися. Особливо після поєдинку проти Олімпійського чемпіона Чоя. Наразі будемо більше працювати над тим, аби  вистачало витривалості на весь змагальний час. Загалом, усі сутички були не з легких. У першому поєдинку я боровся з призером Чемпіонату Європи поляком Томашем Ковальським. Це була наша четверта сутичка на офіційних стартах. Три попередні я впевнено вигравав. Психологічно поляк мене боявся, це було видно з його боротьби. Я був впевнений у тому, що виграю, так і вийшло – здобув перемогу достроково, «іппон» отримав за хвилину з гаком. Далі я змагався з діючим Олімпійським чемпіоном, але  у вазі до 60 кг, корейцем Чоєм.

 

Які ж думки були щодо цього поєдинку?

– Ви не повірите, але я був дуже задоволений  тим,  що буду боротися саме з таким сильним і достойним суперником. Це був шанс себе проявити! Думок про те, що він Олімпійський чемпіон, зовсім не було. Виходив на татамі і хотілося  виграти цю сутичку.

 

 

Ти, безумовно, переглядав зустріч Зантарая-Чой на Чемпіонаті світу. Це вплинуло на твою боротьбу з корейцем?

– Так, бачив цю сутичку і зробив  для себе висновок, що Чой дуже добре виконує прийом «спину з колін». Звичайно дуже хотілося завадити йому провести свій коронний прийом. Під час поєдинку з корейцем  я зробив три кидки і здобув чисту перемогу. Заробив «юко», «ваза-арі», ну і, напевне, в кінці дали ще одну «ваза-арі»… навіть точно не знаю, адже  табло не працювало під час боротьби з Чоєм. І вже за 15-20  хвилин  була сутичка з італійцем Фаральдо. Дуже гарно знаю цього дзюдоїста, у нинішньому сезоні у Португалії на Кубку світу я  виграв чисто у нього. Зараз не встиг відновитися після складної сутички з Чоєм і поступився йому два «ваза-арі». Але нічого страшного не сталося. Гадаю, наступного разу влаштую Фаральдо справжній  реванш! До речі, італієць потім став бронзовим призером Кубка світу. Я ж далі у втішному турнірі боровся з  молодим греком Азоїдісом, достроково виграв у нього, зробивши кидок на «іппон». До наступної сутички  у мене було вже багато часу на відпочинок, навіть вдалося трохи поспати. За бронзову нагороду зустрівся з росіянином Максимом Кузнєцовим. З ним  до цього ні разу не змагалися на офіційних стартах. Мені вдалося заробити дві оцінки –  «юко» та «ваза-арі», та зайняти  третє місце.

 

Мить нагородження була для тебе радісною чи швидше сумною, адже не вдалося виграти золото?

– Звичайно, завжди намагаєшся зайняти перше місце, але і бронзою я був  задоволений. Дуже приємно, коли підіймався прапор України, третє місце – це також непогано. Ну а щодо золота, то ми задля нього продовжуємо  тренуватися і працювати!

 

Римська бронза чимось особлива для тебе?

– В мене вже були нагороди з аналогічних змагань – друге місце на Гран-прі у Тунісі у 2009 році,  у Монголії  в минулому році на Кубку світу вигравав,  в нинішньому сезоні здобув перемогу у Лісабоні також на Кубку світу, зараз третє місце. Поки що вважаю цей рік складається досить успішно, адже є медалі, є рейтингові очки – і в світовому рейтингу і в  олімпійському. Не хочу загадувати наперед, але ліцензія до Лондону має бути!

 

До речі, ти вже брав участь у відборі на Олімпійські ігри у Пекіні…

– Так, але тоді я був ще молодий і ми занадто пізно підключилися до олімпійського відбору, усього лише за рік до турніру у Пекіні. Гадаю, тоді мені не вистачило досвіду таких змагань як Кубки світу, хоча я був недалеко від олімпійської ліцензії, мені не вистачило усього лише якихось 10-15 балів.

 

Не можу не запитати про Чемпіонат світу у Японії. Які враження залишилися від цього старту?

– Це був вже другий за ліком мій Чемпіонат світу. Минулого року я боровся у голландському Роттердамі, зайняв 9 місце. Враження від японського турніру якнайкращі –дуже ефектно та на високому рівні все було організовано, учасників було дуже багато. Як ви знаєте, наразі боролися по два представника від країни у кожній вазі. Тобто була удвічі більша конкуренція, і, звичайно, важче було вибороти нагороду. Щодо мого виступу, то програв  французу Луісу Корвалю, який зайняв третє місце на Чемпіонаті світу. Вважаю, я був сильніший за суперника, одначе судді оцінили трохи суб’єктивно та віддали перемогу французу. Я провів больовий прийом, який арбітри не зарахували, вважаючи, що  був вихід за татамі, за попередженнями  я програв . Якби я здобув перемогу у цьому поєдинку, то теж міг би поборотися за медалі!

 

Потім ще довго аналізував той поєдинок у Токіо?

– Приїхав додому, звичайно зробили висновки, проаналізували сутичку і все! Треба йти далі, на цьому не зупинятися. Якщо будеш зациклюватися на одному старті, то далі нічого не вийде.

 

В збірній України ти єдиний представник Львову. Який там рівень розвитку дзюдо?

– Якщо брати до уваги результати молодіжного Чемпіонату України у Вінниці, то можна сказати, що рівень зростає. Адже кілька наших спортсменів там були в призах. Але фінансування не вистачає, особливо для молоді. Постійних спонсорів немає, тому  талановиті хлопці змушені залишати спорт і йти кудись працювати. Та Львів ще своє слово скаже! І скоро я вже буду не один у збірній!

 

У Львові мабуть футбол - найпопулярніший вид спорту?

– Футбол  не тільки у Львові сьогодні найпопулярніший вид спорту. Звичайно, на цей вид спорту виділяється більше коштів, але ми теж працюємо над розвитком дзюдо у нашому місті, потроху дзюдо рекламуємо.

 

А ти - особистість популярна у Львові ?

– (Сміється) Та ні, може, хіба що серед спортсменів!

 

На вулицях впізнають? Автографи просять?

– Нажаль, ні.

 

Преса цікавиться твоїми успіхами?

– Коли повертаюсь з якихось змагань з медалями, то, звісно, запрошують поспілкуватися, а так нечасто. Ось нещодавно  побував на передачі львівського телеканалу «Ранок кави».

 

До речі, як корінний львів'янин, каву любиш?

– (Сміється) Так, як львів'янин, напевне, повинен любити, але чомусь не люблю. Може з часом прийде, але зараз зовсім каву не п'ю.

 

Ну хочаб за «Карпати» вболіваєш?

– За «Карпати» вболіваю звичайно! Слідкую за іграми, коли є час. Дуже люблю ходити на стадіон, покричати там, повболівати. Можливо, коли буду у відпустці, відвідаю якусь гру.

 

Коли планується відпустка ?

– Десь під Новий рік, відпочивати закордоном не планую. Вдома краще! Люблю набиратися сил в Карпатах.

 

Активно відпочиваєш?

– Активно! І зараз не так багато часу для відпочинку. В минулому році я  закінчив  медичний інститут, тепер проходжу інтернатуру: асистую, допомагаю, сам роблю деякі маніпуляції, тож є чим зайнятися. Спеціалізацію для себе ще не обрав, зараз у нас загальна інтернатура, а після її закінчення буду визначатися. Поки що в роздумах.

 

А чому обрав саме медицину?

– Можливо тому, що батько лікар-анестезіолог, він і порадив. Я подумав – а чом би й ні?! Теж вважаю, що це хороша професія.

 

Тобто, лікарі в твоїй сім'ї  є. Це тато! А чи є спортсмени, окрім тебе?

– У мене сім'я спортивна. Батько займався боротьбою – і дзюдо, і вільною, він і надихнув мене на зайняття спортом. Молодший брат також займається дзюдо і демонструє непогані результати. Йому скоро виповниться 16 років, і він, до речі, навчається у медичному коледжі. Йде вже за моїми стопами.

 

А хто мама за професією?

– Мама – юрист. Вона дуже всіх нас підтримує!

 

Які найближчі спортивні плани?

– В жовтні готуюся взяти участь в Гран-прі Роттердаму (Нідерланди), а вже наступного місяця – в Гран-прі Абу-Дабі (ОАЕ). Буду готуватися до цих стартів у Львові!

Обновлено